МАУП
імені Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї  України
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ПрАТ “ВНЗ “Міжрегіональна Академія управління персоналом

25 листопада 2009 року на базі Хмельницького інституту МАУП відбулася Всеукраїнська науково-теоретична конференція «Голодомор 1932-1933 років в Україні: причини, соціально-психологічні та демографічні наслідки, правова оцінка».

Роботу конференції розпочав вітальним словом директор Хмельницького інституту МАУП – Л.Г.Білий, котрий у виступі зазначив, що дослідження причин голоду 1932-1933 років мають не лише потужний виховний аспект, але й мусять слугувати уроком усім нам на майбутнє.

Продовжив роботу вченого зібрання заступник міського голови – В.Г.Байдич, який висловив переконання, що «білі плями» історії нашого народу повинні бути висвітлені, чому сприяє, зокрема, наукова робота конференцій, а також дослідницька діяльність науковців, учнівської та студентської молоді. Далі доповідач зазначив, що лише каяття у гріхах дозволить у майбутньому не повторити минулі помилки, які обернулися у 1933 році народною трагедією.

Далі виступила Н.В.Жолобок – начальник управління освіти та науки Хмельницької ОДА, яка зазначила, що пам’ять про минуле дозволить нам мати майбутнє, а також підкреслила, що у ці дні проходять просвітницькі заходи на тему Голодомору в усіх навчальних закладах Хмельниччини.

Після Наталі Володимирівни мав слово П.Я.Слободянюк – директор Державного архіву Хмельницької області, який у виступі наголосив на необхідності досліджувати причини винищення українського народу, використовуючи першоджерела, які збереглися у великій кількості в державному архіві. Доповідач також проаналізував діяльність репресивних органів виконавців «Червоного терору» – зокрема ЧК, які за жорстокістю і зухвалістю у виконанні покарань майже не мають аналогів у світі (так дехто з активістів ЧК розстрілювали за добу від 150 до 400 чоловік).

Продовжив роботу зібрання О.Г.Погорілець – директор Державного історико-культурного заповідника «Межибіж», на території якого існує музей Голодомору, який відкрив Президент України у 2008 році. «На сьогоднішній день музей відвідує чимало людей (більше 30 тис. на рік), третина з яких – діти, тут зібрано багато предметів народного побуту, фотоматеріали архівних документів… Експонати музею сприяють відтворенню тих страшних часів, що дозволяє відвідувачам виходити з музею іншими людьми, без найменшого сумніву щодо правдивості тих страшних подій 1932-1933 років» - зазначив доповідач.

Далі мала слово директор Хмельницької універсальної бібліотеки ім. М.Островського – Н.М.Синиця, яка презентувала виставку літератури про Голодомор в Україні 1932-1933 років, яка була змонтована у читальному залі бібліотеки ХІ МАУП, де проходила робота конференції, до експозиції якої увійшло більше 150 примірників книг про Голодомор.

Після Надії Миколаївни виступив д.і.н., професор Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського І.М.Романюк, зазначивши, що тема Глодомору до останніх років була закритою для суспільства. Доповідач також проаналізував «Литовські статути» 15-17 ст., де було зазначено, що при голодуванні селяни позбавлялися кріпацької залежності і могли шукати інші міста для життя, де люди мусили їх приймати. Констатуванням цього факту доповідач підкреслив нелюдську природу штучно створеного Голодомору на Україні.

Далі виступив протоієрей Олександр Дацюк, давши богословський аналіз Голодомору, а також привівши переконливі приклади зі Святого Письма, доповідач висловив необхідність, вивчаючи минуле, брати до уваги той факт, що Божий гнів може наздогнати нас і сьогодні за безліч гріхів та неправд, якщо ми не принесемо у них щирого каяття. «Наш святий обов’язок сьогодні - підносити щирі молитви за тих, хто загинув у ті страшні часи» - такими словами доповідач завершив слово.

Друга частина конференції відбулася на базі музею Голодомору 1932-1933 рр. у Державному історико-культурному заповіднику “Межибіж”, де виступили інші учасники вченого зібрання, яких було близько 100 осіб.

Результатом роботи конференції стало звернення до Уряду України, у якому було означено необхідність взяти до уваги трагічний досвід минулих років для попередження і уникнення помилок у майбутньому.